рука

-и́, ж.

1) Кожна з двох верхніх кінцівок людини від плечового суглоба до кінчиків пальців. || Частина цієї кінцівки від зап'ястка до кінчиків пальців; кисть. || Кожна з двох передніх кінцівок мавпи. || Складова частина якого-небудь предмета, що зовнішнім виглядом або функцією подібна до верхньої кінцівки людини.

••

Би́ти по рука́х — рукостисканням виражати згоду в чому-небудь, домовленість про щось.

Да́ти по рука́х кому — рішуче припинити чиї-небудь дії (зазвичай шкідливі), змусити відмовитися від них.

Зв'я́зувати по рука́х і нога́х — сковувати чиїсь дії, заважати в чому-небудь, не давати змоги вільно діяти.

Зігра́ти на ру́ку кому — допомогти кому-небудь, посприяти в чомусь.

Іти́ на ру́ку кому — сприяти, ставати в пригоді кому-небудь.

На рука́х чиїх, у кого — а) під чиєю-небудь опікою, на чиємусь утриманні; б) у чиєму-небудь володінні, розпорядженні; в) у чиїй-небудь присутності (померти).

На ру́ку кому що — щось влаштовує кого-небудь, збігається з його бажаннями.

На ру́ку! — військова команда, що означає: взяти гвинтівку, автомат і т. ін. напереваги.

На швидку́ (ско́ру) ру́ку — квапливо, поспіхом, похапки.

[Не] з руки́ кому — а) вигідно (невигідно), [не] варто кому-небудь, [не] влаштовує когось; б) зручно (незручно); в) [не] личить, [не] годиться, [не] потрібно.

Підверта́тися під ру́ку — випадково опинятися поблизу, біля, в полі зору кого-небудь.

Підніма́ти ру́ку — а) (на кого – що) бити кого-небудь, робити замах на когось, щось, зазіхати на що-небудь; б) (на себе) кінчати життя самогубством; в) (на кого – що) засуджувати кого-, що-небудь.

По рука́х — вирішено, домовились.

Ру́ки вго́ру! — наказ здатися без бою, не чинячи опору.

Ру́ки геть від кого - чого! — вигук, який виражає вимогу невтручання в чиї-небудь справи, збереження недоторканності кого-, чого-небудь.

2) Кожна з верхніх кінцівок людини як знаряддя діяльності, праці. || перен. Слід, результат чиєї-небудь діяльності.

••

Брудни́ми рука́ми роби́ти що — нечесно, непорядно (діяти).

Від руки́ — ручним способом.

Під ру́ку говори́ти кому — заважати кому-небудь працювати, розмовляючи з ним або розглядаючи його роботу.

Пра́ва рука́ чия — чий-небудь найближчий помічник, спільник.

Ру́ки не підніма́ються до чого — немає сил, бажання робити що-небудь.

Умі́лі ру́ки — про людину працьовиту, вправну в роботі.

3) тільки одн. Манера писання, почерк.

••

Підробля́ти ру́ку чию — писати почерком, дуже схожим на чий-небудь.

4) тільки мн., перен. Робоча сила, робітники. || Здатність до праці, діяльності. Роботящі руки.

5) тільки мн., перен. Про людину взагалі, яка має відношення до того, про що йде мова.

••

З (із) дру́гих (тре́тіх і т. ін.) рук — через посередника (посередників); не безпосередньо.

З (із) пе́рших рук — без посередника (посередників); безпосередньо.

З рук на ру́ки — безпосередньо, особисто кому-небудь (віддавати, передавати і т. ін.).

Ходи́ти (піти́) по рука́х — а) переходити від одного до іншого; б) зневажл. вступати у статеві зносини то з одним, то з іншим (про жінку).

6) перев. з означ., перен. Символ влади, панування.

••

Бра́ти в [свої́] ру́ки — а) (кого) підкоряти собі, примушувати слухатися, коритися і т. ін.; б) (що) переймати на себе керівництво, управління чим-небудь; в) (що) захоплювати що-небудь, заволодівати чимсь.

Бра́ти себе́ в ру́ки — переборюючи свої почуття, настрій і т. ін., добиватися повного самовладання.

Прибира́ти до [свої́х] рук — а) (кого) підкоряти собі кого-небудь, примушувати слухатися; б) (що) захоплювати що-небудь, заволодівати чимсь.

У (в) наді́йних рука́х зі сл. бути, перебувати і т. ін. — у людини, яка викликає повне довір'я.

7) тільки одн., перен., розм. Впливова людина, яка може, здатна захистити, підтримати і т. ін. кого-небудь.

••

Ма́ти ру́ку — користуватися протекцією, підтримкою, допомогою впливової людини.

8) тільки одн. Згода на шлюб, на одруження.

••

Віддава́ти ру́ку [і (й) се́рце] кому — а) погоджуватися стати чиєю-небудь дружиною, одружуватися з кимсь; б) погоджуватися на одруження своєї дитини з ким-небудь.